Ахіллесовий сухожилок – це не тільки найбільший сухожилок в людському організмі, але і незамінна структура в правильній роботі опорно-рухової системи. Надрив або розрив сухожилля найчастіше пов’язаний зі спортом.
За статистикою ця травма виникає у віці від 6 до 35 років з частотою 1 на 100 000 осіб. Більшість травм виникає в зоні 3-6 см проксимально від п’яткового горба. Це є місце найчастішого виникнення тендинопатії сухожилка. До головних чинників ризику відносяться: зменшення розміру колагенового волокна, збільшений показний BMI та приймання стероїдних ліків.
Лікування розриву сухожилка може бути як у формі знерухомлення гомілково-ступневого суглобу, так і оперативно. До головних операційних технік належать: трансдермальна методика, стандартна методика та малоінвазивна методика. Нажаль немає стандартного протоколу реабілітації після реконструкції Ахіллесового сухожилка, проте існує ряд основних правил, яких дотримуються як пацієнти, так і реабілітологи.
Період реабілітації розділяють на етапи, кожен етап має свою часову форму.
I етап (0 – 2 тиждень)
Після відновлення Ахіллесового сухожилка гомілково-ступневий суглоб мусить бути фіксований. Сучасні методи заохочують лікарів до використання ортезів на оперовану кінцівку, а не стандартного гіпсування, що дозволяє проведення етапу реабілітації. Ортез повинен фіксувати гомілково-ступневий суглоб в підошовному згинанні. Також використовується 0 положення стопи за допомогою підп’яточника.
Протягом 2 тижнів пацієнт уникає навантаження на кінцівку. Обов’язково використовують протинабрякову та протитромботичну терапію. В першому періоді вирокистовуться активні вправи на суглоби пальців ніг, коліна та стегна.
Не виконуються вправи на гомілково-ступневий суглоб, щоб не розтягнути щойно зшитий рубець. Незважаючи на те, що навантаження на оперовану кінцівку відсутнє 2 тижні, пацієнт до 6 тижнів продовжує ходити на милицях.
II етап (2 -6/8 тиждень)
На цьому етапі починаємо потрохи навантажувати кінцівку в ортезі. Дуже важливо, щоб пацієнт при натисканні відчував навантаження на п’ятку, а не на підйом стопи. На цьому етапі важливо розробляти рухомість гомілково-ступневого суглоба. Вправи повинні виконуватися в такій спосіб, щоб пацієнт відчував легкий натяг в ділянці оперативного лікування.
Дуже важливим елементом вважається використання мануальної терапії, яка включає в себе мобілізацію гомілково-ступневого суглобу та м’яких тканин литки та стопи.
Не важливо якою методикою користувались лікарі при відновлені, важливо незабувати про мобілізацію рубця. Кожна техніка мусить утворити м’який рубець між сухожилком та оболонкою підшкірної тканини та шкіри. Звертаємо увагу на напруження триголового м’яза литки.
Наступним елементом реабілітації є техніка розтягу (детонізації) триголового м’яза литки. Найчастіше використовую методику постізометричної релаксації м’язів, що складається з двох етапів.
- Фаза напруження м’язу, який хочемо розслабити/розтягнути. Вона триває 3-5-7-10 сек, де сила не перевищує 20% максимальної сили м’язу. В 2 етапі реабілітації максимальна сила пацієнта є дуже слабкою, тому перше навантаження має бути мінімальне.
- Фаза розслаблення – в цій фазі пацієнт має завдання максимально розслабити, а терапевт максимально розтягнути м’яз, аж до моменту настання опору зі сторони м’язу. Пацієнт відчуває легкий дискомфорт.
Після 3-4 процедури можна виконати PIR на м’язи антагоністи. Виконується дуже повільно та обережно, оскільки може викликати біль під час розтягнення м’язів. Виконується на 4-5 тиждень після операції.
2 етап реабілітації повинен включати в себе активні вправи та вправи з навантаження, що мають покращити кровообіг в оперованій кінцівці та збільшити обсяг руху, активувати м’язи гомілки та стопи. Особливу увагу звертаємо на триголовий м’яз литки. Це напруження дуже слабо контролюється пацієнтами після операції. Вправи з навантаження на гомілково-ступневий суглоб на початку виконуються у відкритому кінематичному ланцюзі, наприклад, з використанням еластичної стрічки, або в закритому кінематичному ланцюзі (в сидячій позиції), щоб уникнути сильного навантаження.
Фізіотерапія як в першому так і в другому етапі повинна включати в себе:
- кріотерапію
- лазерну терапію, скануюча голівка, використовується на післяоперативний рубець.
- електротерапія – російська стимуляція, на трьохголовий м’яз.
3 етап реабілітації (від 6/8 тижня до 12/16 тижня)
На цьому етапі повинна переважати активна робота пацієнта. Але пасивний розтяг фізичним терапевтом присутній після кожної вправи.
4 етап (від 3/4 до 6-12 місяця )
Для того щоб приступити до цієї фази потрібно відповідати наступним критеріям:
- Повноцінне опирання пацієнта на пальці обох ніг.
- Повний обсяг руху гомілково-ступневого суглоба, повна свобода при ходьбі.
На цьому етапі пацієнт повинен остаточно приготуватись до активного рухового навантаження.
Підсумки
Формування правильного рухового режиму та моторних можливостей – основний показник тренувань та фізичних навантажень не тільки тренера, але і фізичного терапевта. Реабілітація після реконструкції Ахіллесового сухожилка триває 6-12 місяців та являється довготривалим та відповідальнм процесом.